Меню

Всесвітня література українською мовою

Тематичне меню

Допомога проекту

Корисні посилання:

Не обов'язково література

Дещо корисне


Вітаємо на теренах бібліотеки

Бібліотеки вперше з'явилися на древньому Сході. Звичайно першою бібліотекою називають збори глиняних табличок, приблизно 2500 рік до н.е., знайдене в храмі вавилонського міста Ниппур. В одній із гробниць біля єгипетських Фив був виявлений ящик з папірусами часу ІІ перехідного періоду (XVІІІ - XVІІ вв. до н.е. ). В епоху Нового царства Рамзесом ІІ було зібрано близько 20 000 папірусів. Найвідоміша древневосточная бібліотека - збори клинописних табличок з палацу ассірійського царя VІІ століття до н.е.. Ашшурбанипала в Ниневии. Основна частина табличок містить юридичну інформацію. У древній Греції перша публічна бібліотека була заснована в Гераклее тираном Клеархом (ІV століття до н.е. ).

Библиотека - установа, що збирає й зберігає добутки печатки й писемності для суспільного користування, а також здійснює довідково-бібліографічну роботу. У цей час усе більше поширюються й входять до фонду бібліотеки мікрофільми, аудіо- і відеокасети, діапозитиви, оптичні носії (CD-ROM).

Тож, запрошуємо до перегляду сторінок Вашої електронної бібліотеки!

Розділи бібліотеки по тематиках

Решта лінків

Республіка ШКИД

ОБЛІК


      Десята година навчання. - Новорічний банкет. - Шампанське-Морс, - Спічі й тости. - Конференція видавництв. - Облік. - Оригінальний репортаж. - Гуляти!

      Цього року зима видалася пізня. Довго стояла мокра осінь, бризкалася брудом, відбивалася, але все-таки не встояла - здалася. По первопутку непоправні обивателі тягли по будинках різдвяні ялинки. Ялинкові гілки курячим слідом розсипалися по білому снігу; здавалося, що в місті вмерло багато людей і їх ховали.
      На різдво осінь дала останній бій - була відлига. У святвечір, переддень різдва, дзвона гуділи не по^-зимовому, гримотіли разухабистым танком. Не вірилося, що грудень закінчуватися, здавалося, що паска - квітень або травень.
      А двадцять п'ятого грудня, на різдво, ртуть у Реомюрі опустилася на десять рисок долілиць, уночі заметіллю занесло трамвайні шляхи й вулиці побіліли.
      У Шкиде різдва не справляли, але зиму зустріли по^-дитячі радісно. У дворі малята, бужане й волыняне, грали в сніжки, ліпили бабу. І навіть улигане, "гаванські чиновники", як кликала їхня прибиральниця Аннушка, навіть улигане не всиділи в класі й вирвалися на повітря, щоб заліпити один одному особа холодним і приємним з незвички снігом.
      Увечері за вечерею Викниксор говорив мову:
      - Настала зима, а разом з нею й новий навчальний рік. Із завтрашнього дня ми кінчаємо вакационный період навчання й переходимо до справжніх занять ІЗ завтрашнього дня щодня буде по десяти уроків. З десяти годин ранку до обіду - чотири, після обіду відпочинок, потім знову чотири уроки до вечері й після вечері два уроки.
      Ледарі зітхнули, четверте ж відділення рвалося до навчання й було раде.
      Викниксор походив, заклавши руки за спину, по їдальні, зібрався вже іти, потім, згадавши, повернувся.
      - Так. Першого січня в нас облік...
      Це повідомлення викликало загальні радісні вигуки.
      "Обліком" у Шкиде називалася влаштовува_ кілька разів у році перевірка знань, отриманих у класі.
      Звичайно до обліку готувалися завчасно. Викладачі кожного предмета давали учням завдання, по цих завданнях складалися діаграми, схеми, конспекти, улаштовувалися підготовчі обліки-репетиції. Але спішне зазубривание курсу не практикувалося, і взагалі підготовка до обліку не носила характеру спектаклю, що розучується. Просто як треба готувалися до торжеству,
      Т же саме було й цього разу.
      Уже на наступний ранок, склавши план виступів по своїх предметах, вихователі ознайомили з ним учнів.
      Шкида крекнула, поплевала на руки й засіла за роботу.
      У четвертому відділенні хлопці з дозволу Викниксора сиділи в класі до дванадцяти годин.
      Японець, Циган і Кобчик за завданням Эланлюм переписували готичним шрифтом на кольорових картонах переведений ними колективно уривок з гетевского "Фауста".
      Янкель робив плакати для прикраси залу в день торжества. Горобець, Окраєць і ще кілька людей йому допомагали.
      Пантелєєв писав конспект на тему "Закони Дракона" по древній історії, Кальмот і Дзе - про Фермопильской битву, про Фемистокле й Аристиде.
      Сашко Пильовиків розробляв діаграму творчості М. Ю. Лермонтова в період з 1837 по 1840 рік і писав про байроновском напрямок у його творчості. Тихиков і Старолинский малювали географічні, економічні й політичні карти РСФСР.
      Всі були зайняті.
      Підготовка тяглася целую недолю.

      * * *

      Новий рік, за незміцнілою традицією, зустрічали врочисто всією школою.
      У великій спальні вдень були прибрані ліжка, поставлені столи й ослони. Увечері в одинадцять із полови-співай годин всі відділення під керівництвом класних наглядачів піднялися наверх у спальню.
      На столах, покритих білими скатертинами, уже стояли страви: яблучна шарлотка, бутерброди з ковбасою й журавлинний морс, яким винахідливий Викниксор замінив новорічне шампанське.
      Відділення розмістилися за чотирма столами. Чергові розлили по кухлях " шампанське-морс" і сіли самі. Скромне частування здавалося зголоднілим шкидцам сьогоденням бенкетом.
      Викниксор у своїй мові відзначив успіхи за рік і побажав, щоб до наступному року школа змогла випустити перший кадр що виправилися вихованців.
      Звичайно до ораторських здатностей Викниксора шкидцы ставилися сухо, зараз же зворушилися й довго кричали "ура".
      Потім виступили з відповідними тостами вихованці. Від улиган говорили Японець і Янкель.
      Коли перше порушення вляглося, виступив новий халдей, политграмщик Кондуктор. Справжнє ім'я його було Сергій Семенович Васин. Кондуктором прозвали його за костюм - кожушок кольору хакі, які носили в той час кондуктори міських залізниць.
      Кондуктор устав, відкашлявся й сказав:
      - Товариші, я тут у школі працюю недавно, я погано знаю неї. Але все-таки я вже відчув головне. Я зрозумів, що школа виправила, перевела на інші рейки багатьох індивідуумів. Моє побажання, щоб наступного року школа Достоєвського змогла організувати в себе осередок комсомолу з вихованців, що вже виправилися, що знайшли дорогу.
      Цей спіч, вимовлений нашвидку й нескладно, був зустрінутий буквально громом оплесків і ревінням "ура".
      О першій годині попівночі банкет закрився. Умить були прибрані столи, розставлені ліжка, і шкидцы стали укладатися спати. Японець запросив на свою постіль Янкеля, Пантелєєва й Пыльникова.
      - Мені потрібно з вами поговорити, - сказав він.
      - Вали.
      - Завтра облік, - почав Японець. - Ми повинні випустити обліковий номер какоголибо видання.
      У четвертому відділенні в той час виходило чотири друкованих органи: журнали "Уперед", "Вісник техніки", "Дзеркало" і газета "Будні".
      - Згодні, хлопці, що екстрений номер потрібний?
      - Згодні, - відповів Янкель. - Я пропоную випустити одноденку спільно.
      - Ідея! - викликнув Пантелєєв.
      - Нікому й кривдно не буде, - підтвердив Сашка Пильовиків, співредактор "Будня".
      Вирішили випустити газету "Шкид". Відповідальним редактором призначили Янкеля, секретарські й репортерські обов'язки взяв на себе Пантелєєв.

      * * *

      Ранком занять у класах не було. Вся школа під керівництвом Косталмеда і Кондуктора працювала над прикрасою будинку до торжества. З їдальні й спалень стаскивали в Білий зал ослона, прикрашали зеленню портики сцени; зеленню же увили портрети вождів революції, розважені по стінах, величезний портрет Достоєвського й герб школи - жовтий соняшник з ініціалами "ШД" в центрі кола. Уздовж стін розставили класні дошки, обклеєні діаграмами й плакатами, на довгих пюпит-рах розкладалися рукописи, журнали, зошити й інші експонати обліку.
      О дванадцятій годині продзвенів дзвінок на обід. Обідали квапливо, без бузи й звичайних скандалів. Коли скінчили обід, у їдальню ввійшов Викниксор і скомандував: "Устати!"
      Хлопці піднялися. У їдальню квапливими кроками ввійшла літня невисока жінка, закутана в сіру пухову шаль.
      - Лилина, - пошепки пронеслося по лавах.
      - Здорово, хлопці! - привіталася завідувачка губоно. - Сідаєте. Хліб так сіль.
      - Спасибі! - відповів хор голосів.
      Хлопці сіли. Лилина походила по їдальні, потім присіла в стола першого відділення й зав'язала з малятами розмова.
      - Скільки тобі років? - запитала вона в Якушки.
      - Десять, - відповів той.
      - За що потрапив у школу?
      - Крав, - сказав Якушка й почервонів.
      Лилина хвилину подумала.
      - А зараз ти що робиш у школі?
      - Учуся, - відповів Якушка, ще більше червоніючи. Лилина посміхнулася й порвала його, як дівчинку, по щоці.
      - А ти за що? - звернулася вона до Кондрушкину, тринадцятилітньому дегенератові із квадратним чолом і отвисшей нижньою щелепою.
      - Хату підпалив, - хмуро відповів він.
      - Навіщо ж ти неї підпалив?
      Кондрушкин, що носив кличку Квадрат, тупо подивився в особу Лилиной і відповів:
      - Так. Схотілося й підпалив.
      Підійшов Викниксор.
      - Цей у нас усього два місяці, - сказав він. - Ще зовсім не обтесаний. Так нічого, обробимо. От теж палій, - указав він на іншого першокласника - Калину. - Цей уже більше року в нас. За підпал в інтернаті переведений.
      - Навіщо ти зробив це? - запитала Лилина.
      Калина почервонів.
      - Дурний був, - відповів він, потупясь.
      Поговоривши небагато, Лилина разом з Викниксором вийшла з їдальні. Небагато погодя до стола четвертого відділення підсів Горобець, що був у те час кухонним старостою.
      Він був червоний, як буряк, і видно було, що йому не терпиться щось розповісти.
      - Здорово! - проговорив він нарешті. - Ледве не влип.
      - Що таке? - запитав Японець.
      - Так Лилина... Не встиг черговий двері відчинити - влітає на кухню:
      - Староста?
      - Староста, говорю.
      - Скільки сьогодні отримано на день хліба?
      А я, зізнатися, точно не пам'ятаю, хоча в зошиті й записано.
      - Два пуди вісім фунтів з половиною, говорю - навмання, звичайно.
      Вона далі:
      - А м'яса скільки?
      - Пуд десять, говорю.
      - Сахару?
      - Фунт три чверті.
      - Молодець, говорить, - і пішла.
      Усе розреготалися.
      - Спритно! - викликнув Янкель. - Ай да Воробышек!
      Після обіду вихователі скомандували класам "побудуватися" і відділеннями провели їх у Білий зал. Там уже перебувало чоловік десять гостей.
      Від губоно, крім Лилиной, були присутні ще два чоловіки - від комісії по справах неповнолітніх і від соцвоса. Крім того, були представники від шефів - Петропорта, від Інституту професора Грибоєдова й кілька студентів з Інституту Лесгафта.
      Шкидцы, дотримуючи порядку, розсілися по місцях. Спереду сіли малята; четверте відділення виявилося самим останнім. Янкель і Пантелєєв притягли із класу папір і чорнило й засіли за окремим столом редакції.
      На сцену вийшов Викниксор.
      - Товариші! - сказав він. - Зараз у нас відбудеться облік, облік знань наших, облік проробленої роботи. Давайте покажемо присутньої тут дорогим гостям, що ми не даром провели час, що нами щось зроблене... Відкриємо облік.
      Слова Викниксора були зустрінуті оплесками із всіх ослонів.
      - Першим буде німецька мова, - оголосив Викниксор, уже спустившись із сцени й зайнявши місце в першому ряді, по сусідству з гістьми.
      На сцену піднялася Эланлюм.
      - Зараз ми продемонструємо наші маленькі успіхи в розмовному німецькій мові, потім покажемо сценку з "Вільгельма Телля". Хлопці, - звернулася вона до четвертого відділення, - пройдіть сюди.
      Японець, Циган, Кобчик, Купець і Горобець гуськом пройшли на сцену й стали особою до залу.
      Эланлюм обвела поглядом навколо себе й, не знайшовши, очевидно, нічого більше підходящого, тикнула себе пальцем у ніс і запитала в Купця:
      - Вас ист дас?
      Купець посміхнувся, зніяковів. Він був по німецькій мові останнім в класі.
      - Ніс, - відповів він, почервонівши.
      Гості, а за ними й весь зал розреготалися. Эланлюм розбудувалася.
      - Добре, що хоч питання зрозуміло, - сказала вона. - Еонин, - звернулася вона до Японця. - Вас ист дасть? Антворте.
      - Дас ист ди назе, Елла Андріївна.
      - Гут. Вас ист дас? - звернулася вона до Цигана, указавши на вікно.
      - Дас ист дас фенстер, Елла Андріївна, - відповів Циган, поблажливо посміхнувшись. - Ви що-небудь посерьезнее, - шепнув він.
      - Нун гут... Вохин геест ду ам зоннабенд? - обернулася Эланлюм до Горобцеві.
      Горобець знав, що Эланлюм запитує, куди він піде в суботу, знав, що піде у відпустку, але відповісти не смог. За нього відповів Еонин.
      - Ер гейт ин урлауб.
      - Гут, - задовольнившись, похвалила німкеня.
      Так, перекидаючи з одного на іншого питання, вона демонструвала в плин п'ятнадцяти хвилин "успіхи в розмовній німецькій мові".
      Потім тим же складом вихованців була показана сценка з п'єси "Вільгельм Телль" німецькою мовою. Гості від "Вільгельма Телля" прийшли в захват, довго аплодували.
      За німецькою мовою йшов російську мову. Гості й педагоги задавали вихованцям питання, ті відповідали.
      Потім ішли древньої й російської історії, політграмота, географія й математика.
      Пантелєєв і Янкель все це час посилено працювали в себе в "похідної редакції". Коли Викниксор оголосив про перерву й усе зібралися вставати, на сцені з'явився Янкель.
      - Хвилинку, - сказав він. - Тільки що вийшов екстрений номер газети, висить у задньої стіни, що бажають можуть прочитати.
      Усе обернулися. На протилежній стіні приліпився пописаний друкованими синіми літерами аркуш паперу. Нагорі, розмальований червоної фарбою, красувався заголовок:
      "Шкид"
      Одноденна газета, присвячена обліку
      Гості й шкидцы обступили газету. Передовиця, написана Японцем, розбирала облік як явище нового методу педагогіки.
      Далі йшов портрет Лилиной у профіль і вірші Пыльникова, присвячені обліку:

      Ми в обліку бачимо себе,
      Облік - термометр наш.
      Науку, навчання люблячи,
      Ми гриземо олівець.
      Хто погано вчився рік,
      Тому ганьба й сором.
      Агов, шкидский народ,
      Не осором республіку Шкид!

      За віршами йшла хроніка обліку. Про кожний предмет був даний окремий відкликання. Читаючі були уражені останньою рецензією:
      "Показана останнім блюдом гімнастика під керівництвом К. А. Меденникова пройшла прекрасно. Гарне, витримане марширування, чисто зроблені вправи. Уразила присутніх своєю віртуозністю й грандіозністю піраміда, що зображувала у своїй побудові ініціали школи - ШКИД".
      Усе багато сміялися, тому що гімнастики ще не було.
      Лилина підійшла до Янкелю.
      - Як же це ви умудрилися, товариш редактор, дати відгук про те, чого ще не було? - посміхнувшись, запитала вона.
      Янкель не зніяковів.
      - А ми й так знаємо, - сказав він, - що гімнастика пройде добре. Заздалегідь можна похвалити.
      Гімнастика дійсно пройшла добре. Вправи були зроблені чисто, і піраміда "уразила присутніх своєю віртуозністю".
      На цьому облік закінчився. Гості роз'їхалися. Викниксор зібрав школу в залі й оголосив:
      - Усе без винятку - у відпустку. Не йдуть у відпустку - гуляти до дванадцяти годин вечора.
      Старий будинок школи здригнувся від дружного ураганного "ура".
      Шкида кинулася в гардеробну.
[далі]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48]

Так кажуть...

Велика-бо користь буває чоловікові від науки книжної, бо книги вказують нам і навчають нас, як іти шляхом покаяння, і мудрість, і стриманність здобуваємо із слів книжних. Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу - це джерела мудрості. Книга - бездонна глибина, ми ними в печалі втішаємось, вони - узда для тіла і душі. Мудрість - велика.

Література, книжки, журнали

Реклама

Спонсорство

Довідка