Меню

Всесвітня література українською мовою

Тематичне меню

Допомога проекту

Корисні посилання:
Матрасы для детей посмотреть.

Не обов'язково література

Дещо корисне


Вітаємо на теренах бібліотеки

Бібліотеки вперше з'явилися на древньому Сході. Звичайно першою бібліотекою називають збори глиняних табличок, приблизно 2500 рік до н.е., знайдене в храмі вавилонського міста Ниппур. В одній із гробниць біля єгипетських Фив був виявлений ящик з папірусами часу ІІ перехідного періоду (XVІІІ - XVІІ вв. до н.е. ). В епоху Нового царства Рамзесом ІІ було зібрано близько 20 000 папірусів. Найвідоміша древневосточная бібліотека - збори клинописних табличок з палацу ассірійського царя VІІ століття до н.е.. Ашшурбанипала в Ниневии. Основна частина табличок містить юридичну інформацію. У древній Греції перша публічна бібліотека була заснована в Гераклее тираном Клеархом (ІV століття до н.е. ).

Библиотека - установа, що збирає й зберігає добутки печатки й писемності для суспільного користування, а також здійснює довідково-бібліографічну роботу. У цей час усе більше поширюються й входять до фонду бібліотеки мікрофільми, аудіо- і відеокасети, діапозитиви, оптичні носії (CD-ROM).

Тож, запрошуємо до перегляду сторінок Вашої електронної бібліотеки!

Розділи бібліотеки по тематиках

Решта лінків

Республіка ШКИД

"ШКИДКИНО"


      Мікроб німецького вченого. - Мікроб залітає в Шкиду. - Трест "Шкидкино". - Перший сеанс. - Комерційний розрахунок. - Сумна ліквідація фірми.

      Якийсь учений, не знаємо, у жарт або серйозно, заявив, що їм відкритий новий мікроб, cino, що, потрапляючи в людський організм, змушує людини страждати манією киноактерства.
      Цілком ймовірно, вищеописаний мікроб кіно залетів у Шкиду й забрався в податливі організми Янкеля й Пантелєєва. Манія киношества, що припинила була своя дія під час розладу в Цека, знову дала себе почувати...
      В один з понеділків два старших класи школи ходили в кінематограф - в "Олимпию", що на Міжнародному проспекті. Дивилися якийсь чепуховый американський бойовик із традиційними ковбоями, бійками, погонями й поцілунками. Янкель і Пантелєєв повернулися з кіно збуджені.
      - Эх, мати чесна, - зітхнув Янкель, - так би й поскакав через прерію с баден-паулькой на потилиці й з маузером у руках.
      - Так, - відповів Пантелєєв, за останнім часом переменивший бажання стати режисером на рішення зробитися кіноартистом. - Так. А я б зараз... знаєш... я б хотів у павільйонній нічній зйомці пришивати з-за рогу какогонибудь маркіза.
      - Дуже вже ми довго ідею свою здійснити не можемо, - знову зітхнув Чорних, - та й забули про неї.
      - Эх, Одеса-Мама... А знаєш що? Чи не краще нам у Баку поїхати? Там Перестиани...
      - Ні, він не в Баку. Він у Тифлисе. Втім, з'їздимо й у Баку. І в Тифлис змотаємося. Перегоди, от зберемо два червінці...
      - А зараз що? Не можу я, Янкель, чекати... Слово честі.
      - Дурень. Нервовий який! Що ж робити - без гамзы адже далеко не виїдеш. Тут нам, чи що, фільми ставити?
      Ленька Пантелєєв раптом просяяв.
      - Ідея! - закричав він. - Чому б нам не влаштувати своє кіно?!
      - Ти що, з розуму зійшов? - співчутливо полюбопытствовал Янкель.
      - Анітрошки. І тобі не раджу з розуму сходити, а краще послухай...
      - Слухаю, - сказав Янкель.

      * * *

      У всіх класах висіли невеликі плакатики, написані від руки акварельними фарбами:
      УВАГА!!!
      у п'ятницю в 8 годин
      у білому залі
      ВІДБУДЕТЬСЯ ПЕРЕГЛЯД ФІЛЬМИ
      "ПУПКИН У РОЗБІЙНИКІВ"
      1-я серія із циклу
      "Пригоди Антона Пупкина"
      ПЕРША ПОСТАНОВКА ФІРМИ
      ШКИДКИНО
      ВХІД БЕЗКОШТОВНИЙ

      Шкидцы дивувалися. Ніхто не знав, чия це вигадка, що це за "Шкидкино", всі непонимающе перепитували:
      - Шкидкино? Що за чорт? Ти не знаєш?
      - Не знаю. Вітя, напевно, апарат де-небудь викопав.
      - Чарівний ліхтар, повинне бути.
      - Не... Це юнкомцы мрячні картини - анатомію всяку - показувати будуть.
      - Анатомію! Дурень! При чому ж Пупкин і анатомія?
      - Пупкин? Пупок...
      - Ну й ще раз дурень!
      - А я так думаю - все це для бузи зроблено, знущається хто-небудь, от і все...
      - Подивимося.
      До п'ятниці Шкида перебувала в невіданні. У п'ятницю ввечері ще із семи годин у Білий зал потягнулися шкидцы. Зал був напівосвітлений. Сцену закривав темна завіса, і за нього до пори до часу нікого не пускали. Коли хто-небудь намагався відкрити завіса й заглянути вглиб, сердитий голос Пантелєєва, що перебував десь за лаштунками, негайно окликав:
      - Куди лізеш? Тегпенья немає почекати, чи що? Бгысь!
      Рівне о восьмій годині на авансцену за завісу вийшов Янкель.
      - Товариші, - сказав він. - Прошу уваги. Зараз ви побачите фільму "Пупкин у розбійників" - першу постановку об'єднаного тресту "Шкидкино". Прохання дотримуватися тиші, тому що до відомості Викниксора не доведено, а він, як вам відомо, перебуває у двадцяти ярдах звідси. Прошу піднятися на сцену, де тимчасово міститься наш кінотеатр.
      Проговоривши це, Янкель розгорнув край завіси. Шкидцы полізли на сцену. Там було зовсім темно. За лаштунками чулися постукування молотка і лайка Пантелєєва.
      - Що за буза? - прошептав хтось. - Де ж отут кинтель?
      Хтось виразив сумнів у реальності кіно, хтось заскиглив:
      - Ну що ж, починайте!..
      У цей момент на одній зі стін сцени спалахнуло квадратне вічко дюйма в три в довжину й ширину. Шкидцы радісно заголосили.
      - Дивися-Ка! І правда... Запалилося!
      Кінематограф Пантелєєва і Янкеля відрізнявся своєрідним пристроєм. Екрана як такого не існувало. Через проекційне віконце проходила довга паперова стрічка з окремими "кадрами" - малюнками, освітлювана позаду сильною електричною лампою. Дивитися доводилося відходячи від вічка не далі чим на два-три кроки...
      Але шкидцы не були вимогливі, а крім того, видовище, улаштоване сламщиками, було тим конем, якому в зуби не дивляться. Тому стриманими, але одностайними оплесками зустріли шкидцы перший титр:
[далі]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48]

Так кажуть...

Всі ми живемо за рахунок майбутнього. Не дивно, що його очікує банкрутство.
Крістіан Фрідріх Геббель

Література, книжки, журнали

Реклама

Спонсорство

Довідка