Меню

Всесвітня література українською мовою

Тематичне меню

Допомога проекту

Корисні посилання:

Не обов'язково література

Дещо корисне


Вітаємо на теренах бібліотеки

Бібліотеки вперше з'явилися на древньому Сході. Звичайно першою бібліотекою називають збори глиняних табличок, приблизно 2500 рік до н.е., знайдене в храмі вавилонського міста Ниппур. В одній із гробниць біля єгипетських Фив був виявлений ящик з папірусами часу ІІ перехідного періоду (XVІІІ - XVІІ вв. до н.е. ). В епоху Нового царства Рамзесом ІІ було зібрано близько 20 000 папірусів. Найвідоміша древневосточная бібліотека - збори клинописних табличок з палацу ассірійського царя VІІ століття до н.е.. Ашшурбанипала в Ниневии. Основна частина табличок містить юридичну інформацію. У древній Греції перша публічна бібліотека була заснована в Гераклее тираном Клеархом (ІV століття до н.е. ).

Библиотека - установа, що збирає й зберігає добутки печатки й писемності для суспільного користування, а також здійснює довідково-бібліографічну роботу. У цей час усе більше поширюються й входять до фонду бібліотеки мікрофільми, аудіо- і відеокасети, діапозитиви, оптичні носії (CD-ROM).

Тож, запрошуємо до перегляду сторінок Вашої електронної бібліотеки!

Розділи бібліотеки по тематиках

Решта лінків

Республіка ШКИД

ВЛАДА НАРОДУ



      Вечір у Шкиде. - Тихі радості. - У погоні за пацюком. - Танцклас. - Влада народу.

      Скінчилися вечірні уроки.
      Черговий востаннє пройшов по коридорах, отзвенел останній дзвінок, і Шкида захлопала партами, затупотіла, запекла, затанцювала й розтеклася але поверхам старого будинку.
      Молодші відділення висипали в зал грати в чехарду, інші ринулися на сходи - качатися на поруччях, а дехто направився на кухню в надії поживиться залишками обіду.
      Старші зайнялися більше культурною розвагою. Горобець, наприклад, дістав десь довгу мотузку й, зробивши петлю, вийшов у їдальню. Там він сів біля діри в підлозі, розклав петлю й кинув шматок холодної каші. Потім сховався за ослін і став чекати.
      Це він ловив пацюків. Лов пацюків був останнім часом його улюбленим розвагою. Горобець сам винайшов цей спосіб, яким дуже пишався.
      Япошка сидів у класі, пошмыгивал носом і з надзвичайною завзятістю перекладав вірші Шамиссо з німецького на росіянин. Переклад давався з працею, але Японець, заткнувши пальцями вуха, невтомно підбирав і бубонив уголос непіддатливий рядок вірша:

      Я в своїх мріях, чудесних, легенів...
      Я в мріях своїх, чудесних, легенів...
      Я в чудесних, радісних мечтаньях...
      Я в мечтаньях, радісних, чудесних...

      И так без кінця. Доти, поки рядок нарешті не приймав належного виду й не ставала на місце.
      Громоносцев довго, позевывая, дивився в стелю, потім вийшов із класу і, піймавши якогось шкета з молодшого відділення, привів його в клас. Прив'язавши до ноги маляти мотузку, він ліниво мружився, посміхався й наказував:
      - А ну, мопсик, попляши.
      Мопсик спершу спробував зіграти на Колькином милосерді й завив:
      - Ой, Коленька! У мене нога болить!
      Але Громоносцев тільки посміювався.
      - Нічого, мопсик, попляши.
      У куті за класною дошкою вправлявся в співі недавно, що прийшов новачок Бобер. Він розспівував куплети, чуті десь у кіно, і акомпанував собі, із всієї сили тарабанячи кулаками по дошці:

      Ай! Ай! Петроград -
      Распрекрасный град.
      Петро-Петро-Петроград -
      Дивовижний град!..

      Дошка скрипіла, ухала й тріскотіла під потужними ударами.
      За партою сидів Янкель, малював коня. Потім малювати набридло, і, безглуздо вп'явшись поглядом у стінку, він тупо замурмотав:
      - Дер катер гейт нах хаузе. Дер катер гейт нах хаузе.
      Янкель ненавидів німецьку мову, і фраза ця була єдиної, котру він добре знав, прекрасно вимовляв і якої оперував на всіх уроках Эланлюм.
      Осторонь сиділи групою одноокий Ненька, Окраєць, Косар і Гога.
      Вони грали в мотузочку,
      Перебираючи з пальця на палець обривок мотузки, робили мудрі фігури і відразу із працею їх розплутували.
      Раптом усі, хто перебував у класі, насторожилися й прислухалися. Зверху чувся шум. Над головами тупотіли десятки ніг, і стіни класу тривожно покряхтывали під штукатуркою, що обсипає.
      - Пацюка піймали! - радісно викрикнула Ненька.
      - Пацюка піймали! - підхопили інші й помчалися наверх.
      У залі панувало сум'яття.
      Посередині залу вертівся Горобець і із працею втримував довгу мотузку, на кінці якої судорожно ізвивався більший сірий пацюк.
      По стінках юрбилися шкидцы.
      - Ну, я зараз її випущу, а ви ловите, - скомандував Горобець.
      Він швидко нахилився й надрізав мотузку майже в самої шиї пацюка.
      Пролунав вереск торжества.
      Пацюк, приголомшений страшним шумом, заметалася по залі, не знаючи, куди зникнути, а за нею з реготом і вереском носилася юрба шкидцев, намагаючись затоптати її ногами.
      - Про-Про-Про!!! Лови!
      - А-Га-А... Бий!
      - Душі!
      - І-І-Їх!
      Зал содрогался під дробовим тупотом ніг і від могутнього ревіння. Тихо позвякивали скла у високих шкільних вікнах.
      - Про-Го-Го!!! Лови! Лови!
      - Забігай ліворуч-а!
      - Ногою! Ногою!
      - Над-Дай!
      Двері залу були щільно закриті. Щілини заткнуті. Всі шляхи відступу сірій істоті були відрізані. Марне тикався її гострий ніс у кути. Скрізь стіни й стіни. Нарешті Ненька, відчувши себе героєм, помчався напереріз зацькованому пацюкові й енергійному удару ноги прикінчив її.
      Ненька, задоволений, гордо оглянув столпившихся хлопців, розраховуючи почути похвалу, але ті злобливо забурчали. Їм зовсім не хотілося кінчати таке цікава розвага.
      - Эва! Расхрабрился!
      - Сволота! Треба було вбивати?
      - Подумаєш, герой, вирізнився! Этак би й усякий міг!
      Незадоволені, розходилися шкидцы.
      У цей час унизу Бобер закінчив лиху пісеньку " Ай-Ай, Петроград", засумував і перейшов на романс:
      У гучному платті муаровому,
      У макінтоші гумовому...
      Потім затяг було "Розлуку", по відразу обірвав себе й голосно позіхнув.
      - Піти потанцювати, чи що, - запропонував він нудьгуючим голосом.
      - Підемо, - підтримав Циган.
      - Підемо, - підхопив Янкель.
      - Пішли! Пішли! Танцювати! - оживилися інші.
      Янкель помчався за вихователем і, піймавши його десь у коридорі, став просити:
      - Зіграйте, дядько Сережа. А? Один вальсик і ще що-небудь.
      У Білому залі зібралося все доросле населення республіки. Шкидцы, як на балі, вибирали партнерів, і пари церемонно встановлювалися одна за іншої.
      Дядько Сережа мрійливо закинув голову, ударив по клавішах, і під звуки "Дунайських хвиль" пари закружилися у вальсі.
      Властиво, абияк уміла танцювати тільки одна пара - Циганів і Бобер. Інші лише вертілися, тупцювали й штовхали один одного.
      - Синьйори! Медам! Танц-Вальс! Верти, крути, наворачивай! - надривався Янкель, граціозно підхоплюючи Японця - свою даму - і ніжно наступаючи йому на ногу.
      Японець морщився, але продовжував тупцювати, дивуючись уголос:
      - Чорт! Чверть години вертимося - і все на одному місці!
      Вальс змінився тустепом, тустеп - падеспанью.
      Веселощі поступово просочувалися в холодні білі двері залу.
      У самий розпал танців, коли Шкида, одностайно закусивши вудила, дико танцювала краков'як, запекло притупуючи дірявими казенними чоботями, в дверях здався Викниксор.
      - Хлопці!
      Крекнув сполоханий рояль і зніяковіло змовк, захлинувшись в акорді.
      Не встигши в черговий раз притупнути, зупинилися пари, що насторожилися. Особа завідувача сіялася якоюсь особливою врочистістю.
      - Хлопці, - повторив Викниксор, коли наступила повна тиша, - всі негайно йдіть у їдальню. Зараз відбудуться запрягові збори.

      * * *

      У напівтемній їдальні, що пропахнула тюленьим жиром, тривожний гул голосів.
      Голені голови поминутно вертяться в різні сторони, а на особах застиг питання: у чому справа?
      Шкільні збори для шкидцев - новина. Це в перший раз.
      Усе з нетерпінням чекають Викниксора: щось він скаже?
      Нарешті завідувач входить у їдальню.
      Кілька хвилин він коштує, оглядаючись, потім підкликає вихователя й голосно говорить:
      - Сергій Іванович, ви будете для першого разу секретарем. Хлопці ще не звикли до самоврядування.
      Вихователь мовчачи сідає, кладе перед собою аркуш паперу й чекає, а Викниксор хвилину думає й почухує вухо. Потім він випрямлюється й починає говорити:
      - Хлопці! Дотепер у нас у школі немає життя... Так, постійте!..
      Він збивається.
      - Я забув той^-те-поча_-те. Отже, уважаю перші запрягові збори відкритим. Головою поки буду я, секретарем Сергій Іванович. У порядку дня - моя доповідь про самоврядування в школі. Отже, я починаю.
      Шкида мовчить. Шкида причаїлася й чекає, що скаже рє кермовий.
      - Отже, прошу уваги. Що таке наша школа? Це - маленька республіка.
      - Мабуть, скоріше - монархія, - єхидним шепотом поправляє зава Японець.
      - Наша школа - республіка, але в республіці завжди влада в руках народу. У пас же дотепер цього але було. Ми мали, з одного боку, вихованців, з інший вихователів, якими керував я. Цим, так сказати, порушувалася наша негласна конституція.
      - Правильно! - несеться приглушений вигук з гущавини вихованців.
      Викниксор грізно супить брови, по відразу спохвачується й продовжує:
      - Тепер цього не буде. Зараз я викладу перед вами мій план. Школа повинна йти в ногу з життям, а тому наш колектив повинен увести в себе самоврядування.
      - Про-Го-Го!
      - Здорово!
      Шкидцы здивовані.
      - Так. Самоврядування. Вам незрозуміло це слово? Слово російське. От схема нашої системи самоврядування. Сьогодні ж ми оберемо старостів по класах, по спальням, але кухні й по гардеробі. На обов'язку їх буде лежати призначення чергових. Чергові будуть призначатися на один день. Сьогодні один, завтра інший, післязавтра третій і так далі. Таким чином, всі ви поступово будете залучені в громадське життя школи. Зрозуміли?
      - Про-Го-Го! Зрозуміли!
      - Ну, отож. Старосту ми будемо вибирати на місяць або на два тижні. Але старости - це ще але все. Старости по кухні й по гардеробі мають потребу в контролі. Ми оберемо для них трійку. Ревізійну трійку, що і буде контролювати їхню роботу. Згодні?
      - Ясно! Згодні! - гудуть голосу.
      - Таким чином, ми зживемо можливості злодійства й отначивания.
      - От це так! Правильно.
      Викниксор почуває себе прекрасно. Йому здається, що він зробив величезний подвиг, зробив великий державний крок, йому хочеться ще що-небудь повідомити, і він говорить:
      - Крім того, педагогічна рада буде скликати рада старостів, і разом з вихователями ваші виборні будуть обговорювати усе найбільше істотні заходи школи і її подальшу роботу.
      Шкида уражена остаточно. Вигуки й репліки розростаються в рева.
      - Ур-Ра-А!
      Але Викниксор переходить до виборів. Як на аукціоні, він викрикує назви постів для майбутніх старостів, а у відповідь у багатоголосому гулі чуються прізвища обираних.
      - Староста по кухні. Кого пропонуєте? - виголошує Викниксор.
      - Янкеля!
      - Цигана!
      - Янкеля!
      - Даєш Черних!
      - Черних старостою!
      - Хто за Черних? Підняти руки. Хто проти? Проти немає. Отже, одностайна більшість за. Чорних, ти - староста по кухні.
      Уже продзвенів дзвінок, що призиває спати, а збори ще тільки розпалювалося.
      Нарешті, далеко за північ, Викниксор устав і оголосив:
      - Всі місця розподілені. Час пізніше, настав час спати.
      Він пішов до дверей, по, згадавши щось, обернувся й додав:
      - Збори вважаю закритим. Між іншим, хлопці, за останнім часом ви щось дуже разбузились, тому я вирішив увести для непоправних ізолятор. Зрозуміли? А тепер - спати.
      - От вам і конституція! - съязвил за спиною Викниксора Японець.
      Але його не слухали.
      - Ай да Вітя! Ну й молодець! - захоплювався Янкель, почуваючи, що пост кухонного старости принесе йому чимало приємного.
      - Так-З, здорово.
      - Тепер ми рівноправні громадяни.
      - Агов, посторонитеся, громадянин Викниксор!.. Гррражданин шкидец іде, - не вгамовував Японець.
      Новий закон Викниксора обговорювали скрізь.
      У спальні, у вбиральні, у класах.
      Бєдний дядько Сережа безуспішно намагався вгамувати й загнати в спальню своїх збуджених вихованців.
      Шкидцы радувалися.
      Тільки один Еонин з видом глибоко скривдженого, невизнаного пророка презирливо викрикував фрази, повні жовчі й досади:
      - Эх ви! Дурні! Станули! Вам дали парламент, але ви одержали й каторгу.
      Він натякав на старостів і ізолятор.
      - Чого ти ниєш? - обурювалися товариші, однак Японець не переставав. Він закидав руки нагору й трагічно викликував:
      - Народ! Про великий шкидский народ! Ти осліп. Тебе зачарували. Заклинаю тебе, Шкида, не вір словам Викниксора, тому що хто-хто, а він завжди надути може.
      Не було случаючи, щоб Еонин підтримав нову ідею Викниксора, і завжди в його особа педагоги зустрічали затятого супротивника. Але якщо колись за ним ішло більшість, те тепер його мало хто слухав. Получившие конституцію шкидцы почували себе іменинниками.
[далі]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48]

Так кажуть...

Всі ми живемо за рахунок майбутнього. Не дивно, що його очікує банкрутство.
Крістіан Фрідріх Геббель

Література, книжки, журнали

Реклама

Спонсорство

Довідка