Меню

Всесвітня література українською мовою

Тематичне меню

Допомога проекту

Корисні посилання:

Не обов'язково література

Дещо корисне


Вітаємо на теренах бібліотеки

Бібліотеки вперше з'явилися на древньому Сході. Звичайно першою бібліотекою називають збори глиняних табличок, приблизно 2500 рік до н.е., знайдене в храмі вавилонського міста Ниппур. В одній із гробниць біля єгипетських Фив був виявлений ящик з папірусами часу ІІ перехідного періоду (XVІІІ - XVІІ вв. до н.е. ). В епоху Нового царства Рамзесом ІІ було зібрано близько 20 000 папірусів. Найвідоміша древневосточная бібліотека - збори клинописних табличок з палацу ассірійського царя VІІ століття до н.е.. Ашшурбанипала в Ниневии. Основна частина табличок містить юридичну інформацію. У древній Греції перша публічна бібліотека була заснована в Гераклее тираном Клеархом (ІV століття до н.е. ).

Библиотека - установа, що збирає й зберігає добутки печатки й писемності для суспільного користування, а також здійснює довідково-бібліографічну роботу. У цей час усе більше поширюються й входять до фонду бібліотеки мікрофільми, аудіо- і відеокасети, діапозитиви, оптичні носії (CD-ROM).

Тож, запрошуємо до перегляду сторінок Вашої електронної бібліотеки!

Розділи бібліотеки по тематиках

Решта лінків

Республіка ШКИД

x x x



      Завтра їду в Комарово - працювати.


      Із записок мами

      ...Учора підійшла до мене й говорить:
      - Мама, ти краще не дивися... Я негарну річ придумала.
      - Яку ти річ придумала?
      - Тихенько нігті гризу.
      ...Удень я йшла в булочну, приходжу - Маша сидить у ліжку, але на підлоги: дно ліжка провалилося. Це вона під час моєї відсутності так розгойдала ліжко, що та зламалася. Або, найімовірніше, ліжко рассохлась. Довелося її збирати.
      Я запитала в Маші, навіщо вона так зробила.
      - Мені подобається червоне ліжечко; купи мені, будь ласка, червону.
      Я розсердилася: не люблю, коли вона говорить "купи". Пояснювати їй, що таке гроші і як вони даються, ще рано, мабуть. Але все-таки ми вселяємо їй, що потрібно задовольнятися тим, що є, і що якщо ліжко зіпсувалося, можна неї полагодити, а не купувати нову. Але в Маші з ранку температура - і настрій від цього погане. Хочеться вередувати. Стала просити:
      - Купи червону!
      Я сказала, що якщо вона зараз же не припинить свій хнык, я укладу неї в кухні на підстилці, де спить кіт. Ці слова на неї так подіяли, що вона стала гірко ридати. І так знервувалася, що чоло в неї покрився червоними плямами. І я пошкодувала, що сказала про кота й про підстилку.

23.3.60.

      Майже цілий день провели разом, сиділи на тахті, я штопала папины носки, а Маша порола старі рукавиці й вовняну шапочку й намотувала нитки на клубок. Мама її навчила, раніше вона цього не вміла. Навчилася швидко й працювала із задоволенням. Швидко перебирала клубок своїми крихітними пальчиками.
      Раптом я бачу - вона щось надулася, настрій у неї зіпсувалося.
      - Що з тобою, Маша? Що трапилося?
      - Де шапка? - запитує вона мене.
      - Ти ж її розмотала.
      - Я так не хочу! Так мені не подобається.
      И - у сльози.
      Дуже вона не любить, коли що-небудь псується, ламається, губиться... Їй дуже шкода було, що от була яка ні на є шапка, рвана й драна, але все-таки шапка, і раптом її в одна мить не стала. Довелося пояснити їй, що із цих ниток мама зв'яже що-небудь інше: рукавиці, носки або нову шапочку. Вона заспокоїлася небагато, але бажання крутити й намотувати нитки в її пропало.
      Я працювала, а вона стала розповідати мені казку:
      - Жив-Був Андрюша в пальто. І от він захотів щось написати, взяв без попиту чорнило й раптом пролив чорнило на скатертину. "Дзінь-дзінь!" Входить Чиполлино. "Ну, що ти таке зробив, Андрюша в пальто? Мама ж твоя розсердиться. Давай я зараз виперу скатертину". Приніс газик і воду, і вони разом стирали білизну...
      - Маша, по-моєму, ця розповідь все-таки тато написала.
      - Ні, тато написав про Белочку й Тамарочку, а я - про Чиполлино й про Андрюшу в пальто.

26.3.60.

      Допомагала тітці Минзамал забирати квартиру.
      Потім ми разом ремонтували книжки, підклеювали обірвані куточки, упорядковували плетіння. Машка займалася цим із задоволенням. Я дала їй пензлик, і вона самостійно упорядкувала книжку Прокоф'єва "Ішов кіт-скороход".
      Увечері ми були одні. Тато два рази дзвонив з Комарова. Нудно йому, бедному. Нас двоє, а він - один.
      Увечері, коли я роздягала Машу й мірила їй температуру, я запитала, чи хоче вона на горщик.
      - Раніше хотіла, а зараз не хочу, - сказала вона й додала: - Як Настенька.
      Я не відразу зміркувала:
      - Яка Настенька?
      - Настенька говорила: "Раніше я хотіла суп, а зараз не хочу..."
      Отут я згадала, що в тата є таке оповіданнячко - про примхливу дівчинку, друкувався в "Вогнику", здається. Розповідь для дорослих.
      - И блискавки не було, - сказала Маша.
      Це теж звідти. Там хтось говорив: "Я чекав грому й блискавки, але блискавки не пішло..."
      Як вона все усмоктує! Адже їй ніхто не читав цю розповідь, читали при їй.
      Це й радує й засмучує. Засмучує тому, що ми раз у раз забуваємо усяку обережність і говоримо при ній всі що прийде.
      И ще раз згадую Макаренко: "Якщо хочете виховувати, виховайте насамперед себе!"

27.3.60.

      Увечері, коли міряли температуру, сиділа в мене на колінах і розповідала казку власного твору:
      - Жив-Було маленьке каченя, у нього були мама-утоку, папи-утоку, бабуся-качка, тітка Ляля-Утоку, а Синдбад залишився собакою, і Кузьма теж залишився кішкою. Тато-Качка працював, мама-утоку ходила в магазин; бабуся-утоку приїхала із Тбілісі, а тітка Ляля-Утоку жила на вулиці Повстання. Тітка Ляля з вулиці Повстання прийшла із Синдбадом, а каченя злякалося й сховалося під ванну. Потім він потонув у ванні. Там було багато води.
      - Ой, Маша, а тобі не шкода, що каченя потонуло?
      - Шкода...
      Потім подумала й говорить:
      - Але ти знаєш, це адже було в сні!
      Непогано викручується наша письменниця!..

30.3.60.

      Перед сном показала мені свої руки.
      - Мама, подивися мої пальчики. Як ковбаски, можна шкірочку зняти. Які страшні.
      Дійсно, на декількох пальцях сходить шкірочка. Авітаміноз або діатез?
      - Ну, - говорю, - Маша, це що! От коли тобі було всього днів сім, мені тебе показали - у тебе по всьому тілу шкірочка сходила. А потім - нічого, усе пройшло. Шкірочка що дрібниці, що не страшно. А от гризти нігті - це страшно, це жахливо.
      Подумала й говорить:
      - Коли тихо гризу, тоді не страшно.
      - Чому?
      - Тому що ти не бачиш.

[далі]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209] [210] [211] [212] [213] [214] [215] [216] [217] [218] [219] [220] [221] [222] [223] [224] [225] [226] [227] [228] [229] [230] [231] [232] [233] [234] [235] [236] [237] [238] [239] [240] [241] [242] [243] [244] [245] [246] [247] [248] [249] [250] [251] [252] [253] [254] [255] [256] [257] [258] [259] [260] [261] [262] [263] [264] [265] [266] [267] [268] [269] [270] [271] [272] [273] [274] [275] [276] [277] [278] [279] [280] [281] [282] [283] [284] [285] [286] [287] [288] [289] [290] [291] [292] [293] [294] [295] [296] [297] [298] [299] [300] [301] [302] [303] [304] [305] [306] [307] [308] [309] [310] [311] [312] [313] [314] [315] [316] [317] [318] [319] [320] [321] [322] [323] [324] [325] [326] [327] [328] [329] [330] [331] [332] [333] [334] [335] [336] [337] [338] [339] [340] [341] [342] [343] [344] [345] [346] [347] [348] [349] [350] [351] [352] [353] [354] [355] [356] [357] [358] [359] [360] [361] [362] [363] [364] [365] [366] [367] [368] [369] [370] [371] [372] [373] [374] [375] [376] [377] [378] [379] [380] [381] [382] [383] [384] [385] [386] [387] [388] [389] [390] [391] [392] [393] [394] [395] [396] [397] [398] [399] [400] [401] [402] [403] [404] [405] [406] [407] [408] [409] [410] [411] [412] [413] [414] [415] [416] [417] [418] [419] [420] [421] [422] [423] [424] [425] [426] [427] [428] [429] [430] [431] [432] [433] [434] [435] [436] [437] [438] [439] [440] [441] [442] [443] [444] [445] [446] [447] [448] [449] [450] [451] [452] [453] [454] [455] [456] [457] [458] [459] [460] [461] [462] [463] [464] [465] [466] [467] [468] [469] [470] [471] [472] [473] [474] [475] [476] [477] [478] [479] [480] [481] [482] [483] [484] [485] [486] [487] [488] [489] [490] [491] [492] [493] [494] [495] [496] [497] [498] [499] [500] [501] [502] [503] [504] [505] [506] [507] [508] [509] [510] [511] [512] [513] [514] [515] [516] [517] [518] [519] [520] [521] [522] [523] [524] [525] [526] [527] [528] [529] [530] [531] [532] [533] [534] [535] [536] [537] [538] [539] [540] [541] [542] [543] [544] [545] [546] [547] [548] [549] [550] [551] [552] [553] [554] [555] [556] [557] [558] [559] [560] [561] [562] [563] [564] [565] [566] [567] [568] [569] [570] [571] [572] [573] [574] [575] [576] [577] [578] [579] [580] [581] [582] [583] [584] [585] [586] [587] [588] [589] [590] [591] [592] [593] [594] [595] [596]

Так кажуть...

Майбутнє стає сьогоденням, лише ставши минулим.
Валерій Афонченко

Література, книжки, журнали

Реклама

Спонсорство

Довідка